Результати пошуку

Чорниця звичайна (Vaccinium myrtillus L.) — невеликий чагарник з родини Вересових роду Чорниця. В народі також відомий під назвами чорничник, афина, чорнівка, чорні ягоди, борівка. У фітотерапії використовують ягоди чорниці, які відомі своїми потужними антиоксидантними властивостями, а також листя і пагони, що теж є корисними при багатьох захворюваннях. Чорницю застосовують у травʼяних зборах та чаях як із лікувальною, так і з профілактичною метою. Опис Чорниця росте зазвичай у лісах, як хвойних, так і мішаних. На вигляд це листопадний чагарник висотою до 15-50 см. Стебла у нього прямостоячі та розгалужені, листки — яйцеподібні чергові світло-зеленого кольору. У травні-червні чорниця цвіте, квіти зеленувато-білого або зеленувато-рожевого відтінку. Плоди дозрівають у липні. Вони невеликого розміру, мають круглу форму та чорне забарвлення. На смак дуже приємні, насичено-солодкі. Як і більшість інших лікарських рослин, листя та пагони чорниці заготовляють під час цвітіння. А от ягоди збирають тоді, коли вони повністю дозріли. Для приготування різноманітних зборів названу сировину попередньо висушують. Склад Практично уся надземна частина чорниці є багатою на різноманітні корисні речовини та завдяки цьому широко використовується для лікування травами. Зокрема, дуже цінними вважаються плоди чорниці, адже у них ви знайдете: фруктозу, глюкозу, сахарозу; вітаміни групи В, вітамін С, Е, К, РР; антоціани; органічні кислоти; мікро- та макроелементи: залізо, марганець, калій, натрій та ін; дубильні речовини; каротиноїди; пектин та ін. Листя і пагони чорниці також вражають своїм складом. У ньому присутні дубильні речовини, вітамін С, глікозиди, сапоніни, арбутин на інші корисні елементи. Фармакологічна дія Завдяки збалансованому складу плодів та листя чорниці, вони мають широкий спектр дії та використовуються для лікування органів шлунково-кишкового тракту, офтальмологічних патологій, діабету та інших порушень в роботі людського організму. Щоб підсилити їх дію, рекомендовано приймати чорницю у складі травʼяних зборів, в які входять ще інші рослини. Це допоможе досягти максимального терапевтичного ефекту. Лікувальні властивості Плоди та пагони чорниці володіють великою кількістю корисних лікувальних властивостей, тому їх застосовують у терапії багатьох захворювань. Покращують зір та захищають від багатьох офтальмологічних патологій. Це можливо завдяки високому вмісту антоціанів — антиоксидантів, що покращують стан судин, зміцнюють сітківку ока, позитивно впливають на гостроту зору та зменшують підвищений очний тиск. Також у складі чорниці є каротиноїди, які підсилюють описану дію. Захищають від раку та передчасного старіння. Антоціани та інші антиоксиданти нейтралізують вільні радикали, які призводять до неправильного поділу клітин та прискорюють старіння. Саме тому вживання у їжу чорниці є профілактикою онкологічних захворювань та можливістю відтермінувати процеси старіння. Допомагають нормалізувати рівень цукру в крові та налагодити роботу підшлункової залози. У складі чорниці є глікозид миртиллин, який вважається природним аналогом інсуліну, тому вживати цю рослину корисно діабетикам. Підвищують імунітет та захищають від вірусних та бактеріальних інфекцій. Завдяки великому вмісту вітамінів, мікро- та макроелементів, що швидко засвоюються, чорниці буде корисною людям, які часто хворіють, відчувають зниження працездатності та погіршення самопочуття. Нормалізують роботу ШКТ. Чорниця допомагає позбутись діареї, очищає кишківник від шлаків. Покращують загоєння ран, пошкоджень шкіри та слизової. Завдяки антисептичним те регенеративним властивостям чорницю у якості зовнішнього засобу використовують при стоматиті та гінгівіті, дерматологічних захворюваннях. Фактори ризику Якщо у вас є які-небудь хронічні чи гострі захворювання, то перед лікуванням народними засобами, у складі яких міститься чорниця чи інші лікарські рослини, вам потрібно проконсультуватись у лікаря. Це повʼязано з тим, що у деяких людей плоди та пагони чорниці можуть викликати ряд небажаних реакцій. Протипоказання Чорницю не можна вживати, якщо у вас є алергія на неї. Препарати на основі пагонів та листя цієї рослини також протипоказані маленьким дітям, вагітним та жінкам, які годують грудьми. Плоди чорниці слід вживати з обережністю, якщо у людини є захворювання жовчовивідних шляхів, підшлункової залози або спостерігається схильність до закрепів. Побічна дія Індивідуальна непереносимість чорниці може проявлятись болем в животі, блюванням, нудотою. Також можливі алергічні реакції у вигляді висипань, почервоніння шкіри чи набряку. “Ліки природи від Боровика” пропонує ефективні засоби, які містять чорничник у своєму складі: Трав'яний збір для покращення зору Трав'яний збір при коліті Трав'яний збір при цукровому діабеті #2 Трав'яний збір при неспецифічному виразковому коліті Трав'яний збір для обміну речовин (псоріазі, подагри, екземи) Чай Ягідний

Липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.), відома також як липа серцелиста або липа звичайна — це дерево, що належить до родини Мальвових роду Липа. Воно відоме як чудовий медонос. Крім того, цінується і деревина липи, яку використовують для виготовлення меблів. У фітотерапії широко застосовується липовий цвіт, який містить велику кількість лікувальних речовин та допомагає при простуді, неврозах та багатьох інших захворюваннях. Опис Липа поширена практично на усій території України, крім крайнього степу. Також дещо рідше її можна зустріти на Поліссі. Доросле дерево липи виростає заввишки до 25 м. Вона має могутню крону, пагони вкриті черговими округлими листками. У червні-липні на липі зʼявляються квіти з дуже приємним солодким ароматом. Квіти правильні блідо-жовтого кольору, зібрані у 3-11-квіткові щиткоподібні напівзонтики. Для використання у лікувальних цілях квіти обривають з дерева та висушують. Оскільки липа може накопичувати небезпечні речовини, то для заготівлі сировини підходять тільки ті дерева, які ростуть далеко від траси чи промислової зони. Склад Хімічний склад квітів липи дуже різноманітний і багатий. Він включає в себе наступні елементи: ефірна олія; глікозиди; аскорбінова кислота; каротин; сапоніни; дубильні речовини; цукор; віск. Фармакологічна дія З-поміж інших лікарських рослин липа відома перш за все як добрий потогінний засіб. Тому липовий час завжди пили при простудах та грипі. Проте фармакологічна дія рослини цим не обмежується. Її використовують для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту, нервової системи, та багатьох інших органів та систем. Лікувальні властивості Липу вживають внутрішньо, а також використовують у якості засобу для зовнішнього нанесення. Перелік захворювань, при яких вона буде ефективною, є досить великим. Грип та вірусні інфекції. Липа сприяє активному потовиділенню під час хвороби, і таким чином призводить до зниження високої температури та припинення лихоманки. Крім того, вона здійснює детоксикуючий вплив та допомагає організму знешкодити патогенну флору. Запалення верхніх дихальних шляхів. В процесі лікування травами кашлю та бронхіту липа виступає як компонент із вираженою відхаркувальною дією. Вона допомагає полегшити відкашлювання та очистити бронхи від слизу. Порушення менструального циклу та інші хвороби жіночої статевої системи. У липі міститься багато природних фітоестрогенів, тому вона налагоджує менструальний цикл, знімає симптоматику передменструального синдрому та клімаксу, позбавляє від болю під час місячних. Гіпертонія. Завдяки сечогінному ефекту липа знижує підвищений артеріальний тиск і буде корисною всім гіпертонікам. Невроз, нервове перезбудження. Липа володіє мʼяким седативним ефектом, тому добре впливає на нервову систему при стресі. Спазми кишківника та шлунка. Липа полегшує стани, що супроводжуються спазмами і допомагає позбутись больових відчуттів. Набряки, зайва вага. Якщо наявність зайвих кілограмів супроводжується затримкою рідини, то липа допоможе швидше зменшити масу тіла. Хвороби нирок і сечовивідних шляхів. Завдяки сечогінному ефекту липа буде корисною при пієлонефриті, циститі та інших подібних захворювань. Зовнішнє застосування В косметології липу використовують для покращення стану сухої шкіри. Вона добре зволожує та омолоджує, тому також буде корисною для жінок із віковими змінами. Липа позитивно впливає і на волосся: вона зміцнює його і зупиняє випадіння. Крім косметичних цілей, зовнішньо липу застосовують для полоскань ротової порожнини. Завдяки антисептичним властивостям вона допомагає при стоматиті та гінгівіті. Фактори ризику Хоча липа вважається однією із найбільш корисних рослин та часто використовується для лікування народними засобами, проте все ж у деяких людей існує індивідуальна непереносимість даного продукту. Тому перед прийомом травʼяних зборів, які містять даний інгредієнт, рекомендовано проконсультуватись у лікаря. Протипоказання Алергія на липу, а також на пилок і на мед, — це головні протипоказання до вживання цієї рослини. Також фітотерапевти радять із обережністю вживати даний продукт вагітним та годуючим жінкам, а також людям, які страждають від захворювань серцево-судинної системи, підшлункової залози та жовчного міхура. Побічна дія При індивідуальній непереносимості продукту можливе виникнення ряду алергічних реакцій. Найчастіше мова йде про висипання, почервоніння шкіри, свербіж та інші подібні симптоми. “Ліки природи від Боровика” пропонує ефективні засоби, які містять липу у своєму складі: Трав'яний збір при гастриті з підвищеною кислотністю Трав'яний збір при дитячих неврозах Грудний збір з шавлією при простуді Трав'яний збір при холестерині Трав'яний збір при гаймориті (зовнішнє) Трав'яний збір при цукровому діабеті #1 Трав'яний збір при циститі Комплекс при лікуванні гаймориту та гострому нежиті Трав'яний збір при клімаксі Трав'яний збір при безсонні

Серед захворювань шлунково-кишкового тракту панкреатит займає одну із лідируючих позицій. Дана хвороба вражає підшлункову залозу та завдає хворому чимало страждань. Саме тому лікування панкреатиту є важливою проблемою сучасної медицини, у тому числі і народної. Трави допомагають не тільки позбутись неприємних симптомів, але й усунути саму причину захворювання, тому різноманітні збори та чаї є дуже корисними при подібному діагнозі. Опис захворювання Питання про те, що таке панкреатит, цікавить багатьох, адже це захворювання є досить розповсюдженим. У медичній енциклопедії даним терміном називають запальний процес, який виникає у тканинах підшлункової залози і супроводжується порушенням відходу її секрету. Якщо запалення виникає часто або хвороба переростає в хронічну форму, то з часом відбувається заміщення паренхіматозної тканини сполучною. Даний процес викликає недостатність функцій підшлункової залози, тому вчасне лікування панкреатиту народними методами чи препаратами офіційної медицини є дуже важливим. Воно допомагає відновити роботу органу та попередити рецидиви. Причини Багатьох людей цікавить не тільки те, як лікувати панкреатит, але і як його попередити. Для цього насамперед потрібно зʼясувати причини, через які може виникнути запальний процес у підшлунковій. Як стверджують медики, провокуючих факторів є досить багато: надмірне вживання алкоголю; паління; спадковість; наявність в анамнезі хронічних захворювань жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, зокрема жовчокамʼяної хвороби; патологія розвитку підшлункової залози, як набута, так і вроджена; прийом певних медикаментів: кортикостероїдів, сульфаніламідів, цитостатиків, знеболювальних та ін.; зловживання жирною та калорійною їжею; алергічні реакції в анамнезі; генетичні хвороби, повʼязані з порушенням обміну амінокислот. ожиріння. Безпосередньою причиною запалення є порушення роботи вивідних протоків, через яке ферменти не виводяться, а починають перетравлювати власні тканини. Симптоми Симптоматика панкреатиту залежить від того, який саме різновид даної хвороби присутній у людини, а також від конкретних особливостей її організму. Проте у більшості випадків присутні певні характерні ознаки: больові відчуття різної сили, що виникають в області підшлункової залози та у лівому боці; підвищення температури тіла, як правило, до 38 градусів; зміна кольору шкіри та слизових, вони можуть бути блідими, жовтушними або навіть синюшними; діарея; здуття живота; головний біль, нудота, та інші признаки інтоксикації; блювання, характерною рисою якого є те, що воно не приносить полегшення. Описана симптоматика, якщо вона присутня у дорослих чоловіків та жінок, досить легко дає визначити лікарю, що проблема криється саме у підшлунковій. Проте, якщо мова про панкреатит у дитини, то діагностика може бути дещо ускладнена. В даному випадку все залежить від віку. Інколи малюк не може сам розповісти про те, що його турбує, але про розвиток запалення сигналізують такі ознаки, як рідкий стілець, плач через біль у животі, відсутність апетиту, підвищення температури. На щастя, у дітей панкреатит трапляється не так часто, але іноді важко та жирна їжа або ж інші патології в роботі ШКТ можуть спровокувати приступ. Поширеною ситуацією є також панкреатит у вагітних. Як правило, він протікає з такою ж симптоматикою, проте проблема виникає у тому, чим лікувати та що пити вагітній при запаленні підшлункової, адже чимало препаратів в такому стані є заборонені. В такому випадку варто розглянути варіант лікування панкреатиту травами, але перед цим потрібно обовʼязково проконсультуватись із лікарем, адже деякі трави для вагітної теж можуть бути небезпечними. Види панкреатиту Як і багато деяких інших захворювань, панкреатит може протікати у гострій та хронічній формі. Ці стани відрізняються як своєю етіологією, так і симптоматикою. Гострий панкреатит. Він розвивається досить швидко. Як правило, провокуючим фактором виступає алкоголь або жирна їжа. Самопочуття хворого зазвичай середньої важкості. Найбільш характерна ознака — це сильний оперізуючий біль, блювання, нудота. Під час такого приступу відбувається частковий некроз тканин, можливе приєднання гнійної інфекції. Описаний стан — доволі серйозний та потребує негайного звернення за медичною допомогою, адже у важких випадках можливий розвиток перитоніту та інших не менш серйозних ускладнень. Хронічний панкреатит. Частіше за все він розвивається через погано проліковану гостру форму. Також це захворювання може бути наслідком гастриту, коліту, виразки шлунку, жовчокамʼяної хвороби та ін. Хронічний панкреатит вирізняється тим, що протікає значно мʼякше. Симптоми при цьому менш виражені, а деякі із них, як, наприклад, підвищення температури, можуть бути повністю відсутні. Лікування фітотерапією Використання трав при панкреатиті несе велику користь. Особливо, якщо застосовувати не окремі рослини, а повноцінні збори, націлені на нормалізацію роботи підшлункової залози та її відновлення. Вони діють комплексно і не тільки усувають запальний процес, але й покращують роботу всіх органів шлунково-кишкового тракту. Лікувальні рослини Питання, чим лікувати панкреатит, не виникне, якщо ви добре розбираєтесь у фітотерапії. Існує чимало рослин, допомагають при даному захворюванні: брусниця; хвощ польовий; корінь кульбаби; корінь оману високого; плоди шипшини; корінь пирію; нагідки лікарська; материнка звичайна; плоди горобини звичайної; цмин пісковий; овес; парило, плоди глоду; підмаренник справжній; кукурудзяні рильця; спориш звичайний; безсмертник. Фармакологічна дія рослин Рослини, що використовуються у лікуванні фітотерапією панкреатиту, володіють багатьма цілющими властивостями: знеболювальна; протизапальна; регенераційна; спазмолітична; ранозагоювальна; бактерицидна; жовчогінна; антигельмінтна; імуномодулююча. Фітозбори в лікуванні Фітотерапія при панкреатиті повинна бути комплексною. Тому найкраще для неї підходять травʼяні збори, призначені спеціально для лікування запального процесу. Трав'яний збір при панкреатиті Містить велику кількість лікувальних трав, чинить виражену протизапальну дію, сприяє регенерації пошкоджених тканин. Даний збір покращує роботу печінки та жовчного міхура, сприяє мʼякому очищенню кишечника. Також він містить повноцінний комплекс корисних речовин і позбавляє від дефіциту вітамінів та мікроелементів. Збір потрібно приймати внутрішньо протягом 1-2 місяців. Разова доза складає 0,25 мл, вживати які потрібно чотири рази в день. Трав'яний збір для покращення обмінних процесів підшлункової залози та печінки Лікувальні рослини у цьому зборі мають виражену жовчогінну дію, ефективно знімають запалення, розчиняють та виводять кальцинати, поліпшують білковий та жировий обмін. Для вживання збір готується згідно з інструкцією. Вживати його потрібно по 0, 25 склянки 4 рази в день протягом 1-2 місяців. Дія та застосування фітозборів Фітозбори від панкреатиту для стійкого результату потрібно приймати регулярно та тривалий час. Також їх можна комбінувати їх з аптечними препаратами та іншими засобами для лікування даної патології. Засоби призначені для внутрішнього вживання приблизно за пів години до їжі. Застереження Якщо ви обрали лікування фітотерапією панкреатиту у домашніх умовах, вам варто перед цим проконсультуватись з лікарем. Також слід памʼятати, що народні засоби є більш доцільними у хронічній стадії, оскільки гостра часто потребує госпіталізації. Щоб користь від лікування була максимальною, не забувайте суворо слідувати інструкції до травʼяних зборів і ні в якому випадку не перевищувати рекомендоване дозування. Протипоказання Терапія травами протипоказана, якщо в людини є індивідуальна непереносимість хоча б одного елементу, який входить у збір. Крім того, з обережністю слід застосовувати дані препарати вагітним жінкам та дітям. Цим категоріям людей важливо проконсультуватись у лікаря перед початком лікування. Фітозбори від панкреатиту на zborovik.com.ua Трав'яний збір для покращення обмінних процесів підшлункової залози та печінки Трав'яний збір при панкреатиті

Меліса лікарська (Melissa officinalis L.) — це травʼяниста багаторічна рослина, яка належить до родини Глухокропивових, роду Меліса. Іншими популярними назвами даної рослини є — маточник, лимонна трава, кадило, лимонна мʼята, медівка, папочна трава. Особливістю меліси є високий вміст ефірних олій та приємний освіжаючий запах. Вона відома також своїими вираженими седативними властивостями і широко використовується для лікування народними засобами цілого ряду захворювань. Опис Меліса виростає у висоту до 50-120 см. Стебло у неї прямостояче із розгалуженнями, у перетині чотиригранне. Листя невелике яйцеподібної або серцеподібної форми. Цвіте меліса з червня аж по вересень. Квіти у неї дрібні, зібрані у групи по 3-10 штук. Колір квітів варіюється від білого до фіолетового. Збір сировини слід проводити на початку цвітіння меліси. Для цього зрізається вся верхня частинка рослини, включаючи стебло, квіти, листя. Як і більшість інших лікарських рослин, мелісу збирають у теплу суху погоду та сушать на відкритому повітрі або у приміщенні із хорошою вентиляцією. Склад У склад меліси входить досить велика кількість ефірної олії. Вона свою чергу багата на цитраль, альдегіди, мірцен, цинеол, гераніол, та ін. Також у складі меліси присутні: дубильні речовини; олеанолова, янтарна та інші кислоти; гіркоти; слиз; цукри; мінеральні солі. мікро- та макроелементи (магній, цинк, залізо, мідь, калій та ін.) Фармакологічна дія У фітотерапії меліса здобула популярність як засіб із досить потужною седативною дією. Також вона має гіпотензивні, знеболювальні, потогінні, антибактеріальні властивості. Крім того меліса чинить антигістамінну дію, покращує імунітет, позитивно впливає на травлення, нервову та статеву системи організму. Лікувальні властивості Мелісу дуже часто можна побачити у складі різноманітних чаїв та лікувальних травʼяних зборів. При чому мова йде як про засоби для прийому всередину, так і про препарати для зовнішнього застосування. Незважаючи на те, що меліса має славу відомого седатива, у неї є інших багато корисних лікувальних властивостей. Заспокоює нервову систему, захищає від стресу та його наслідків, знижує тривожність та підвищену збудливість, покращує настрій, позитивно впливає на когнітивні функції. Допомагає подолати безсоння. Знижує підвищений артеріальний тиск, зменшує прояви тахікардії, може бути корисною при легкій формі ішемічної хвороби серця. Нормалізує роботу органів шлунково-кишкового тракту, зокрема, позбавляє від нудоти, здуття, має легкий знеболювальний ефект. Допомагає при лікуванні вірусних захворювань ЛОР-органів та дихальної системи. Полегшує головний біль та зубний біль. Дає хороший ефект при передменструальному синдромі та больових відчуттях при менструації. Чинить антиоксидантний ефект, зміцнює організм та підвищує імунітет. Має мʼякий сечогінний ефект, тому буде корисною при набряках різної етіології. Крім того, чинить позитивний вплив на роботу наднирників Активізує обмінні процеси в організму, сприяє схудненню. Зовнішнє застосування У якості зовнішнього засобу мелісу використовують при дерматиті, акне, фурункульозі, гнійних ранах. Вона чинить антибактеріальну та заспокійливу дію. Також меліса ефективна при грибкових захворюваннях шкіри. Часто її використовують для полоскань ротової порожнини при гінгівіті чи стоматиті. Меліса корисна і для волосся. Зокрема, вона зупиняє випадіння, робить волосини більш міцними та еластичними, зміцнює цибулини. Особливо корисною вона буде для тих, у кого жирна шкіра голови, оскільки нормалізує роботу сальних залоз. Фактори ризику Лікування травами зазвичай не викликає побічних реакцій, але завжди бувають винятки. Тому варто памʼятати, що вживання меліси може бути повʼязане із певними побічними реакціями та має ряд протипоказань. Протипоказання Мелісу не можна вживати людям, у яких спостерігались алергічні реакції на неї. Крім того, вона протипоказана вагітним і годуючим жінкам, а також тим, хто страждає від гіпотензії. Побічна дія У деяких людей вживання меліси може спричинити алергічну реакцію. Частіше за все вона проявляється у вигляді висипу, почервоніння шкіри та набряку. Також у якості побічних реакцій можливий розлад травлення, нудота, блювота, головний біль. Якщо перевищити рекомендовану дозу під час прийому всередину, то також можлива сонливість, запаморочення, проблеми з концентрацією уваги. “Ліки природи від Боровика” пропонує ефективні засоби, які містять мелісу у своєму складі: Чай Тархун Трав'яний збір для очищення організму по системі Марви Оганян Трав'яний збір при аритмії, тахікардії, неврастенії Трав'яний збір для покращення зору При вегетосудинній дистонії Трав'яний збір для імунної системи Трав'яний збір при гіпертиреозі (ЗОБ) Трав'яний збip при вегетоневрозах Трав'яний збір при мігрені Імунний комплекс

Календула лікувальна або нагідки лікувальні (лат. Calendula officinalis) — це однорічна травʼяниста рослина, яка належить до роду Нагідки та родини Айстрових. Інші популярні народні назви — нюхтики, крокіс або крокис. Серед лікарських рослин календула добре відома своїми антибактеріальними, вʼяжучими та протизапальними властивостями. Завдяки цьому вона знайшла широке застосування у якості внутрішнього та зовнішнього засобу для лікування різноманітних інфекцій, загоєння ран, покращення роботи внутрішніх органів. Опис Календула має прямостояче, розгалужене угорі, стебло, висотою 40-70 см. Листки чергові, верхні дещо відрізняються за формою від нижніх. Квіти жовтого або жовто-оранжевого кольору, зібрані у кошики. Коли вони відцвітають на їх місці формуються плоди сімʼянки. У лікування народними засобами використовуються квіти календули. Їх збирають зазвичай з червня аж по вересень. Збір повинен відбуватись у суху погоду. Після цього квіти висушують та використовують як монозасіб чи додають у спеціальні збори. Склад Хімічний склад нагідок вражає своєю різноманітністю та кількістю корисних речовин. Серед компонентів, які містяться у квітах календули, варто виділити наступні: каротиноїди (лікопен, каротин, флавохром та ін.); флавоноїди; ефірні олії; яблучна та саліцилова кислота; гіркоти; смоли; сапонін; слиз; інулін. Фармакологічна дія Календула виявляє ранозагоювальну, бактерицидну та протизапальну дію. Вона позитивно впливає на процеси регенерації та сприяє більш швидкому відновленню тканин. Також ця рослина є спазмолітиком. Вона стимулює роботу жовчного міхура та активізує секрецію органів шлунково-кишкового тракту. Календула виявляє також помірну седативну дію, допомагає стабілізувати пришвидшене серцебиття. Дослідження показують, що ця рослина володіє онкопротективною активністю, тобто захищає від раку. Великий інтерес викликає і її здатність протидіяти певним вірусам, зокрема вірусу герпесу. Лікувальні властивості Календула добре допомагає при багатьох захворюваннях, як внутрішніх, так і зовнішніх. Ангіна, фарингіт, стоматит та інші хвороби ротової порожнини та ЛОР-органів. Календула нейтралізує бактерії, зокрема, стафілококи і стрептококи, що їх викликають, а також заспокоює запалену слизову. Гастрит, запальні захворювання шлунка та дванадцятипалої кишки, диспепсія. Препарати з календулою знімають запальний процес і сприяють одужанню. Порушення роботи жовчного міхура та жовчовивідних шляхів. Календула стимулює жовчовиділення і таким чином позитивно впливає на здоровʼя всієї травної системи. Дерматологічні захворювання (акне, карбункули, фурункули, гнійні рани, піорея, опіки). Примочки та мазі на основі календули сприяють очищенню та загоєнню шкіри, тому у фітотерапії їх застосовують дуже часто. Невроз, аритмія, гіпертонія. Календула уповільнює серцевий ритм та збільшує амплітуду серцевих скорочень. Також вона має заспокійливу дію. Гінекологічні захворювання. У фітотерапії календулу часто використовують для лікування так званих жіночих захворювань. В першу чергу це запалення яєчників, ерозія шийки матки, нерегулярні менструації, дисменорея. При подібних діагнозах забори, що містять календулу, рекомендовано вживати не тільки внутрішньо, але й використовувати, як зовнішній засіб, наприклад, для спринцювання Фактори ризику Лікування календулою, особливо при прийомі всередину, потребує обережності та уважності. Адже ця рослина має своє протипоказання та побічні ефекти. Протипоказання Хоча лікування травами несе велику користь, проте існують і певні протипоказання. У випадку з календулою її не рекомендують вживати або використовувати як зовнішній засіб у випадку алергії. Також рослина протипоказана вагітним жінкам, людям, які страждають від виразки шлунку та калькульозного холециститу. З обережність до календули потрібно віднестись і в тому випадку, якщо у вас є захворювання печінки, серцево-судинні патології чи в анамнезі присутня черепно-мозкова травма. Дітям до 18 років прийом календули внутрішньо теж небажаний. Якщо в у вас є ті чи інші проблеми зі здоровʼям, наприклад, хронічні хвороби, але ви хочете вживати збір із календулою, то найкраще буде проконсультуватись у свого лікаря на рахунок цього. Побічна дія При індивідуальній непереносимості календули у людини можуть виникнути різноманітні побічні реакції. Частіше за все це висип, почервоніння шкіри, нудота, розлад роботи шлунково-кишкового тракту, біль в животі, відчуття гіркоти в роті. “Ліки природи від Боровика” пропонує ефективні засоби, які містять календулу у своєму складі: Трав'яний збір при лімфаденіті Бальзам календула при герпесі та дерматиту Трав'яний збір при молочниці (спринцювання, зовнішнє) Крем для комбінованої шкіри Трав'яний збір при хворобах шкіри (бородавки, папіломи) Трав'яний збір від кісти яєчників Трав'яний збір при аритмії, тахікардії, неврастенії Протипаразитарний трав'яний збір Трав'яний збір при застуді, кашлю

Наш настрій постійно змінюється і ми, ясна річ, це помічаємо. Час від часу кажемо, що «впали в депресію», але звісно, це не означає що нам потрібне лікування в кожному такому випадку. Загальні симптоми депресії Пригнічений настрій. Сум, роздратування, відчуття ,що все набридло, заціпеніння, пустка. Збайдужіння, відсутність задоволення та мотивації. Ніщо не приносить радості, все здається монотонним і нудним, життя - без сенсу. Надмірна самокритика та почуття вини. Сприйняття себе як поганої нікчемної, неадекватної та нічого не вартої людини. Підвищена дратівливість і злість. Песимізм. Негативні постійні думки, що все буде погано. Безнадійність. Думки про те, що не тільки зараз все сумно і безглуздо, але й що так буде завжди, що не варто навіть пробувати щось змінити, бо у майбутньому немає нічого, крім страждань і поразок. Почуття тривоги, хвилювання та безпричинна напруженість. Знесилення. Постійне відчуття втоми. Знижена активність. У деяких випадках може доходити до того ,що людина цілий день непорушно лежить у ліжку чи сидить у кріслі. Труднощі перебування в товаристві інших людей. Відмова від соціальної активності. Надмірний неспокій, збудженість та метушливість чи навпаки - виконання всього значно повільніше, ніж зазвичай. Труднощі із зосередженням уваги, часто до такої міри, що важко зосередитися та телепередачі чи розмові. Труднощі із запам’ятовуванням. Наприклад, постійне забування того, де покладена та чи інша річ, нездатність запам’ятати імена людей. Трапляються і специфічні зміни у процесах запам’ятовування. Зміни у режимі сну. Найчастіше – труднощі із засипанням, неспокійний сон, пробудження рано - вранці і нездатність заснути знову. Іноді - значно довший, ніж зазвичай, сон, ймовірно, щоб уникнути поганого самопочуття. Зміна апетиту та ваги. Частіше трапляється втрата апетиту та ваги, хоч буває «заїдання стресу», наслідком чого стає збільшення ваги. Втрата сексуального інтересу. Думки про смерть. Коливаються від думок типу "непогано було б випадково загинути" до активної розробки суїцидальних планів. Фактори ризику Депресія може спіткати кожного - молодого і старого, багатого і бідного. Депресія частіше трапляється серед: Жінок "особливо коли вони доглядають за маленькими дітьми без належної допомоги"; Безробітних, які не працюють тривалий час; Осіб, чиї батьки страждали на депресію; Осіб, які в дитинстві втратили батьків; Осіб, які мали багато важких втрат, втрату роботи, розрив шлюбу. Такі чинники вказують лише на більшу ймовірність депресії порівняно з особами, які не входять до групи ризику. Що стається з людьми які страждають на депресію? Більшість людей, які страждають на депресію ,зазвичай одужують навіть без спеціального лікування. Середня тривалість депресивних епізодів - від 3 до 6 місяців. У деяких людей, однак, депресія може тривати значно довше, безумовно , потрібне лікування. Біологічні чинники Доведено, що люди народжуються з більшою чи меншою схильністю до депресії, і ця схильність успадковується, отож деякою мірою вона є генетично обумовлена. Інші чинники - виховання, події життя, підхід до самого життя - також відіграють свою роль. Депресія пов’язана із змінами хімічного складу речовин, які наш організм використовує для передачі сигналів з однієї клітини мозку до іншої. Психологічні чинники Схильність до депресії зумовлюють певні переживання "особливо в період раннього дитинства". Щоб виникла депресія, мусить спрацювати "пусковий механізм" - стрес, якась подія чи кілька подій. Як побороти депресію? Медичне лікування проводить сімейний лікар або психіатр. Ми звернемо вашу увагу на психологічне лікування - когнітивна-поведінкова психотерапія. Її основною ідеєю є те, що виникнення депресії почасти сприяють погляди людини на світ. З цієї точки зору, песимізм, безнадія і самокритика, так характерні для депресії - це не просто її побічні наслідки. Вони є визначальними чинниками у виникненні та триванні депресії. Когнітивна - поведінкова психотерапія базується на 2 ідеях Ваше самопочуття залежить від ваших думок та переконань і на нього дуже впливає те, що ви робите. Якби події самі по собі викликали почуття, тоді та ж сама подія викликала б ті самі почуття у кожного. Суттєві відмінності в реакції людей на події виникають через відмінності в індивідуальній інтерпретації цих подій. Нас засмучує не сама по собі подія, а те, яке значення вона має для мене. Події завжди фільтруються через призму наших думок та переконань щодо них. Про ту саму подію я можу думати по різному і, відповідно для цього, й почуватись. Наші думки та поведінка іноді можуть створювати нам проблеми і приносити результати , протилежні до бажаних. Зокрема ,коли ми відчуваємо сильне пригнічення чи тривогу ,наші думки часто вводять нас в оману і роблять ситуацію ще гіршою ,ніж вона є насправді. Ці думки спонукають нас до такої поведінки ,через яку ми ще більше застрягаємо в складній ситуації, замість того ,щоб допомогти з неї вийти. Головна ознака наших думок, коли ми перебуваємо в депресії - те ,що вони мають тенденцію бути надмірно негативними. Одна з цілей - когнітивної-поведінкової психотерапії – допомогти вам абстрагуватись та проаналізувати такі думки ніби збоку і зробити висновок про те, на скільки вони правильні чи неправильні у кожній окремій ситуації. Якщо ви зробите висновок ,що були надто негативними, то зможете постаратися по-іншому поглянути на речі. Якщо ви зрозумієте ,що ваш стан справді проблематичний, то зможете пошукати спосіб вирішення. Складові депресії Ранній досвід Критикуючі батьки Переконання Наприклад я нікчемний, я нікому не подобаюсь допоки я не буду ідеальний Пускова дія Критика відторгнення Негативні думки розвиток депресії Події Тіло Емоції Негативні думки та пригнічений настрій починають впливати і на вашу поведінку. Можливо, ви відчуваєте небажання бачити інших людей чи займатися тим, що вам раніше подобалося, оскільки це занадто важко. Внаслідок цього ви втрачаєте можливість робити те, що може принести вам задоволення та радість від досягнутого, а це ще більше вас пригнічує. У цьому зачарованому колі ви почуватиметесь дедалі гірше . Ось це зачароване коло Поганий настрій Втрата відчуття задоволення відмова активності Я нудний і нікому не подобаюсь Відсутність спілкування відмова від запрошень Вони перестають намагатися достукатись до вас Інші можуть подумати що це вони не подобаються вам Відслідковуючи негативні думки і змінюючи свою поведінку, ви можете послабити депресію. Самодопомога Лікування - це те, що робите ви, а не хтось інший. Золотим правилом самодопомоги є «крок за кроком». Вас атакуватимуть думки про те, що це дуже важко, що це не спрацює, що не має змісту, що ваш випадок безнадійний… Ці думки вас реально ослаблюватимуть, але вони нормальні, тільки варто пам’ятати що вини є наслідком вашої депресії. Не ставите собі занадто складних цілей . Якщо ви не виходили з дому цілий тиждень, то навряд чи буде корисно для вас вернутись до робочого дня. Почати виходити кудись із дому щовечора і зайнятись новим хобі. У плануванні кроків до одужання за вихідний пункт важливо взяти той стан ,в якому ви перебуваєте зараз. Дотримуватись принципу реалістичності стосовно того з чим ви можете справитися. Винагороджуйте себе за те, що зробили трішки більше і почуваєте себе трішки краще - не чекайте повного одужання, щоб привітати себе з перемогою. Методи самодопомоги досить дієві у боротьбі з депресією. 1 крок : Активність. Починати боротьбу з депресією найкраще з перевірки рівня своєї активності і зрозуміти як вона впливає на ваш настрій. Щоб отримати чітку картину слід записувати всю свою активність в режимі реального часу у вигляді наприклад таблиці, щоденника. Опис чим займались - задоволення + досягнення. Ви зможете проаналізувати що насправді ви робите, а ніж думаєте. Записи можуть показати від яких видів діяльності ви отримали задоволення та відчуття успіху. 2 крок - зміна схеми активності Збільшити рівень активності, якщо він був низький. Зосередитись на виконанні того, від чого ви отримали задоволення. Слід завжди пам’ятати золоте правило планування діяльності: цілі мають бути невеликі і досяжні. Фізичні навантаження мають прямий терапевтичний вплив на настрій тому він має бути включений у розклад. 3 крок - розпізнавання негативних думок Розпізнати негативні думки - записати їх в момент реального часу прояви. Ситуація - сила емоцій (злість, сум ,тривога, вина) - думки переконання Відслідкуйте ситуацію, коли у вас суттєво погіршився настрій, записуйте думки відразу. Можливо думки більш схожі на картинки то опишіть її. Якими б прикрими не були ваші думки .вони не обов’язково відповідають дійсності. 4 крок - відволікання від негативних думок. Коли ви займаєтесь тим, що вас захоплює, у вас залишається менше простору для негативних думок. 5 крок - випробування думок Відволікання ефективне як коротко терміновий спосіб подолання негативних думок, але на якіншу особу якій ви довіряєте. Людина повинна бути зосереджена на тому, щоб ставити вам правильні питання, а не давати власні відповіді, чи підказувати як правильно думати. Задум цих вправ полягає в тому, щоб знайти нові шляхи мислення, корисні та переконливі для вас. 6 крок - пошук «помилок мислення» А) Спробуйте уявити розумніший та практичніший спосіб думання про ту чи іншу річ. В) Виведення глобальних висновків із однієї конкретної події-гіперузагальнення. С) Чорне-біле мислення, не припускаючи, що безліч відтінків сірого. D) Емоційне узагальнення ( якщо я так відчуваю ,то так воно і є). C) Передбачування, коли ви нібито точно знаєте ,що трапиться в майбутньому, і навіть не бажаєте пересвідчитись ,що ж буде насправді. E) Читання думок - це переконання в тому, що ми знаємо думки інших людей, хоч і не маємо на це доказів. Спочатку цей підхід може здатися складним ,але все стане простіше ,коли ви почнете його застосовувати. 7 крок - розв’язання проблем допомогти знайти шляхи розв’язку реальних практичних проблем. індексація проблеми придумати кілька способів вирішення даної проблеми. скласти список можливих варіантів і рішити який з них найкращий використати принцип «малих кроків. зробити те, що згідно з вашим рішенням буде першим кроком до розв’язанням проблеми. покроково робити усе до вирішення повністю проблеми. Джерело: Дейвід Вестбрук "Подолати депресію" Сподіваюсь, що для вас буде корисна методика подолання депресії, а зараз я повернуся до мого улюбленого дітища - допомога в подоланні депресії з використанням лікарських трав. Нервові та психічні захворювання у народній свідомості стоять на одному етіологічному щаблі. Нормальний фізіологічний (психічний та душевний стан) характеризується рівновагою, що науковою медичною мовою означає гармонію процесів збудження та гальмування. При зменшенні або при надмірності збудження чи гальмування - депресії, психози, стреси, хвороблива меланхолія , відчай, безвихідь, для зміцнення нервів та попередження стресових ситуацій на перших етапах можливе застосовування фітозборів з лікарських трав які характеризуються такими властивостями: Гармонізують процеси збудження та гальмування Зміцнюють центральну нервову систему Зменшують нервове напруження; Поліпшують сон, зменшують частоту пробуджень; Усувають відчуття тривоги, заспокоюють. Стимулюють нервову систему

Не можеш сам зрозуміти чому у тебе ця проблема? Деякі моменти не дуже делікатні, але ми все таки розкажемо про це. Чи з рота справді тхне, для більшості по-справжньому хворих реально складно визначити. Оскільки ми знаємо, що можемо поранити зауваженням щодо запаху з рота або ж навіть травмувати, багато людей воліють краще промовчати, ніж повідомити співрозмовнику, що в нього поганий запах із рота. Мовчання інших може не лише відправити хворого в соціальну ізоляцію, адже довколишній світ зберігатиме дистанцію, але викликати серйозні наслідки для здоров’я людини. Якщо зволікати з лікуванням, зростатиме ризик цілої низки найрізноманітніших захворювань. Поганий запах із рота через хворобливе накопичення бактерій призводить до: атеросклерозу, інфаркту міокарда, хвороби шкіри, циклічних проявів псоріазу. Симптоми та причини неприємного запаху Запах із рота-це поширений термін на позначення відразу двох різних форм : у осіб з неприємним диханням джерело поганого запаху розташовується в ділянці рота та глотки ; у осіб із несвіжим диханням воно заховане глибше, неприємні нотки можна вчути навіть у повітрі з носа. Причини пародонт і карієс хвороби шлунку та 12 палої кишки стафілококова та стрептококова інфекція хвороби горла і гортані Причини поганих запахів у роті - бактерії Лише в нашому роті живуть велика кількість бактерій яких можна зарахувати до 700 різних видів. Деякі допомагають білкам, виробленим організмом, розщеплювати їжу, тобто беруть участь у травленні, інші просто живуть і займають місце. Численні мешканці рота захищають нас від поселень хвороботворних збудників, так само як це роблять їхні колеги в кишківнику, на шкірі, в дихальних шляхах. Як у шкіри, так і в усіх слизових оболонках нашого рота серед бактерій і грибів є улюбленці та шкідники. Наслідок виходу такої системи з рівноваги – поганий запах. Він знову таки пов'язаний із раціоном бактерій. Слиз, відлущені клітини слизових оболонок і харчові білки - для них найкраща пожива. Вивільнені молекули запаху - це сірчисті сполуки, найвідоміший представник яких - сірководень, а він тхне тухлими яйцями. Біогенні аміни тхнуть рибою, м’ясом. Вони виникають коли з амінних кислот, складників частин білків вивільняється діоксид вуглецю. Неприємність із тими всіма бактеріями в роті полягає в тому що вони залюбки об’єднуються, утворюючи так звану біоплівку. Це наліт, в якому бактерії будують затишні й добре захищені домівки, з яких їх не так уже й просто вимити. Пародонт і карієс Пародонт поряд із карієсом належать до найважливіших бактеріальних захворювань ротової порожнини. Ідеться про запальне захворювання сукупності тканин, які оточують корінь зуба і характеризується його руйнуванням. Пародонт викликається запаленням , виразками та інфікуванням ясен, пародонтальних зв'язок і кісток, що підтримують зуби. Ослабляючи ці підтримуючі структури, пародонтоз може призвести до втрати зубів. Допомогу доведеться шукати лише у візитах до зубного лікаря. Для здорових зубів насамперед важливе здорове харчування, правильна техніка чищення зубів і добре підібрана зубна паста. Інші місця проживання бактерій Для бактерій наш рот-справжнє Ельдорадо! Для бактерій язик - немов килим з високим ворсом, у якому вони можуть безтурботно збиратись довгий час. Дуже сильно розсічений язик з ворсистим нальотом несе підвищений ризик поганого запаху з рота. Проте не лише язик з борознами та шпаринами сприяє утворенню запаху, а й мигдалики пропонують затишні ніші. Адже їх поверхня не гладенька ,а вкрита маленькими западинами. У таких криптах накопичуються поклади з відмерлих клітин, слизу, залишків продуктів та бактерій. Під час жування такі заглибини зазвичай стають порожніми, однак кальцієві солі з харчів і слини можуть приводити до того, що вся ця маса твердне. Наслідок - каміння на мигдаликах, яке хоч і не несе жодної загрози, однак може спричиняти запах. Допомога в домашніх умовах від неприємного запаху з рота водний баланс – ми уже розповідали в своєму блозі чому він важливий. Добрий потік слини-в середньому 1.5 л. на день -розбавляє запахи та геть змиває бактерії. Якщо пити надто мало, у роті пересихає, запах стає нерозбавлений і набирає сили. Сприяють появі з рота й певні види ліків, які сушать ротову порожнину. Натомість проти інших запахів з рота таки можна боротись. власне дихання. Ідеально цим займатись наодинці: значну частку флори ротової порожнини становлять анаеробні бактерії. Тобто такі, яким сприяє середовище з малою кількістю кисню. Вони ховаються в ямках, і западинах. Хто дихає та говорить той постійно проганяє частину цих бактерій. Можна в інтернеті знайти вправи на дихання! Гігієна рота, а саме чищення зубів. Здорове харчування. Лікування запалення ясен. Використовувати ополіскувачі для рота: фітозбір з лікарських рослин пригнічують запахотворні бактерії, зменшують кількість дріжджового грибка, біоплівки в осіб із періодонтом і карієсними бактеріями. фітовитяжка софори японської яку застосовують у виді полоскання горла, ясен та порожнину рота. Використання звіробійної олії для аплікацій на деснах Фітозбір для полоскання ротової порожнини, горла. В склад якого входять рослини які володіють антибактеріальними, антисептичними, протигрибковими, в'яжучими, протизапальними та знеболюючими, а також дезодоруючими властивостями, а саме : Кора дуба Дубильні речовини кори дуба мають сильну в'яжучу дію. Вони утворюють нерозчинні сполуки з білками, тим самим захищаючи поверхню слизової оболонки порожнини рота і водночас згубну дію на мікроорганізми. Екстракти кори дуба мають протизапальні властивості і здатні зупиняти мікрокровотечі. Квітки ромашки лікарської Містять сполуки, що мають протизапальну та антибактеріальну дію: ефірну олію (хамазулен, бісаболол), флавоноїди (апігенін, лютеолін). Фармакологічні та клінічні дослідження підтвердили, що екстракт ромашки є інгібітором росту бактерій штамів Staphylococcus та Streptococcus та має мікостатичну дію. Листя шавлії лікарської Містять ефірну олію з сильною антисептичною, бактерицидною, мікостатичною (головним чином щодо роду Candida), противірусною дією; дубильні речовини з в'язкими та протизапальними властивостями. Ісландський мох (цетрарія) Лишайник володіє масою корисних властивостей, які зробили його незамінним у народній медицині допомагає справлятися з такими недугами, як туберкульоз, астма, пом’якшує кашель, знімає зубний біль і запалення мигдалин. Чебрець плазкий для полоскань використовують у стоматології при виразках у порожнині рота, альвеолярній піореї та інших запальних захворюваннях. Надає обволікаючу дію на слизові оболонки. Має антибактеріальну активність. Березове листя багате біологічно активними речовинами, містить бетул-феноли, кислоти, ефіри, флавоноїди, кумарини, гіперозид, рутин, дубильні речовини, вітаміни С, Е, РР, каротин тощо. Молоде листя берези має сильну бактерицидну, протизапальну, протимікробну, знеболювальну дію. Деревій звичайний Біологічно активні речовини трави чинять протизапальну, бактерицидну, антиалергічну дію. Виявляє кровоспинний, антиалергічний ефект. Аїр корінь Ароматичні, антисептичні, протизапальні та знеболювальні властивості рослини ефективно використовують для лікування хвороб горла (ангіни, ларингіту), полоскання ротової порожнини. Ефірна олія забезпечує антибактеріальну та бактерицидну дію по відношенню до грампозитивних та грамнегативних мікроорганізмів, а також до грибів роду Candida. Застосування аїру зменшує набряклість, сприяє зростанню грануляційної тканини, покращує трофіку тканин. Наша розмова надіюсь зацікавила Вас ! Робіть для себе правильні висновки, слідкуйте за здоров’ям. Фітозбори на www.zborovik.com.ua: Трав'яний збір при гастриті з підвищеною кислотністю Трав'яний збір при гастриті з пониженою кислотністю Трав'яний збір при стафілококовїй інфекції Трав'яний збір при ангіні та тонзиліту хронічного (зовнішнє)

Печіння, свербіж, тріщини на шкірі стоп, потовщення нігтів — неприємні ознаки хвороби, знайомої багатьом людям. Мова йде про грибок на ногах, від якого потерпає до 20% населення Землі. Захворювання займає друге місце по розповсюдженню в світі серед патологій шкіри. Що ж таке грибок на ногах? Опис Офіційна назва захворювання — дерматофітія, дерматомікоз, дерматофітоз. Патологія відноситься до мікозів, тобто, грибкових інфекцій шкіри. При інфікуванні нігтів лікарі говорять про оніхомікоз. Лікування грибка на ногах потребує чимало зусиль та часу. Нерідко у хворих спостерігаються рецидиви, коли хвороба повертається знову і знову. Особливо важко піддається терапії хронічний грибок на ногах. Важливо знати причини та основні симптоми захворювання, щоб не пропустити його початок. Причини Збудниками хвороби є умовно-патогенні гриби. Одні їх види існують в навколишньому середовищі, інші — на поверхні шкіри людини. В нормальних умовах вони нічим не загрожують здоров'ю, але в деяких випадках популяції цих мікроорганізмів значно збільшуються,що призводить до інфікування людини. Існує два шляхи зараження грибком ніг: Прямий. Ходіння босоніж у місцях де присутня велика кількість спор патогенів: вологий грунт або інфіковані рослини, басейни, сауни, душові кімнати та спортивні роздягальні. Такий спосіб інфікування більш характерний для чоловіків та жінок, які ведуть активний спосіб життя. До прямого шляху відноситься і зараження мікозом під час тісного контакту з хворою людиною або твариною. Непрямий. Побутовий спосіб інфікування через предмети особистої гігієни, одяг та постіль хворого. Ризики зараження значно збільшуються при зниженні імунітету. Особливо вразливі до мікозів люди з хронічними захворюваннями та після важких хвороб. Також грибок на ногах часто з'являється у вагітних, імунітет яких знижений по фізіологічних причин. Ще одна група ризику — діти. Імунна система малюків ще не цілком сформована. Їх шкіра дуже тонка та ніжна, що робить її вразливою. Найменші подряпини та ранки стають вхідними воротами для інфекції. Найчастіше мікози спостерігаються у дітей віком до 10 — 12 років. Додаткові фактори ризику інфікування грибком на ногах: пітливість стоп, яка створює комфортні умови розвитку мікроорганізмів; носіння незручного або тісного взуття, що підвищує ймовірність травмування шкіри; гормональні порушеннями в організмі; погіршення роботи систем травлення, нервової та ендокринної системи, що призводить до загального ослаблення організму. Види та симптоми грибка на ногах Розрізняють декілька видів та стадій патології. Види Захворювання на стопах буває двох видів — дерматофітія (дерматофітоз) та оніхомікоз. Дерматофітія відноситься до грибкових патологій шкіри, які зумовлені мікроорганізмами трихофітон, епідермофітон або мікроспорум. Головні ознаки чи симптоми хвороби: печіння та свербіж шкіри; виникнення тріщин та запалення; формування шкірних лусочок та пухирців; неприємний запах ніг. Оніхомікоз часто супроводжує дерматофітію. Інколи патологія розвивається після механічного пошкодження нігтьової пластини. Основні симптоми захворювання нігтя: потовщення і деформація; зміна кольору; крихкість, розм`якшення та відшарування; запалення тканин навколо пластини. Стадії Існує чотири стадії розвитку грибка на ногах, кожна з яких має свою форму. Перша Цю форму називають стертою, оскільки прояви хвороби ще незначні. Для неї характерні свербіж, сухість та печіння шкіри. Можуть з'явитися дрібні тріщини. Друга Якщо лікування патології не розпочато на першій стадії, стерта форма переходить в сквамозно-кератолітичну. Площа ураження значно збільшується, з`являються шкірні лусочки та білий наліт. Третя Важка стадія розвитку грибка на ногах, яка має інтертригінозну форму. Хвора шкіра набрякає, покривається сірим нальотом, відшаровується. Формуються глибокі тріщини та ерозії. Четверта Найважча стадія, яку називають дисгідротичною формою. На поверхні стопи утворюються пухирці з рідиною. Вони лопаються і формують глибокі ерозії, виникає запальний процес. Хворий відчуває сильний біль та свербіж. Щоб не допустити важкого перебігу хвороби, необхідно почати терапію на ранніх стадіях. Як лікувати грибок на ногах? Лікування фітотерапією Народні методи можуть бути основними та допоміжними засобами в боротьбі з хворобою. Їх дія заснована на цілющих властивостях рослин. Користь лікування травами грибка на ногах важко переоцінити: активні речовини фітопрепаратів діють довготривало, але ефективно. Лікувальні рослини Для терапії мікозів стоп та нігтів в домашніх умовах використовуються рослини, здавна відомі своїми цілющими властивостями: молочай кипарисовий; зелені плоди волоського горіха; квіти жасмину; чистотіл; елеутерокок; бруньки чорної тополі; коров'як скіпетровидний; живокіст; календула; підмаренник звичайний; цвіт чорної бузини; алтея лікарська; шавлія лугова; самосил сивий; череда трироздільна; звіробій звичайний; кора білої верби; сосновий пилок. Також в лікуванні народними методами грибка на ногах використовуються продукти бджільництва: віск та прополіс. Фармакологічна дія рослин Ефективність фітотерапії мікозів обумовлена оздоровчими властивостями рослин. Вони чинять дію, направлену на знищення патогенів та відновлення здоров'я шкіри та нігтів. Дія: антибактеріальна; противірусна; протимікробна; протизапальна; протисвербіжна; кровоочисна; протиалергічна; зволожуюча; ранозагоювальна; регенеративна; імуностимулююча. Фітозбори в лікуванні грибка на ногах Терапія мікозів вимагає комплексного підходу. Для ефективного лікування народними засобами використовують одночасно різні форми фітопрепаратів: збір трав для пиття, трави для ванночок і примочок, настоянки, мазі та бальзами. Що пити і чим лікувати грибок на ногах? Трав`яний збір при грибкових ураженнях: слизові поверхні, шкіра. Комплекс вдало підібраних лікарських трав чинить антибактеріальну, противірусну та протимікробну дію. Фітопрепарат стимулює імунітет і метаболізм, попереджає дефіцит вітамінів в організмі. Молочай кипарисовий для ванночок та обмивань шкіри. Цілющі властивості рослини обумовлені активними речовинами, які вона містить: органічні кислоти, алкалоїди, каучук, жирна олія, смоли. Ванночки з молочаєм використовуються для очищення шкіри, тамують біль, зменшують свербіж та запалення. Використовувати лише зовнішньо! Молочай містить отруйний їдкий молочний сік. Трав`яний збір при дерматитах (примочки та обмивання), зовнішнє Лікувальний склад фітопрепарату ефективно бореться з грибком на ногах. Збір чинить протизапальну, антибактеріальні, протиалергійну та протисвербіжну дії. Зволожує шкіру, зменшує запалення, прискорює регенерацію. Фітозбір використовують для приготування обмивань та примочок. Тополевий бальзам В складі засобу брунька чорної тополі, календула лікарська ,підмаренник жовтий, коровяк скипетровидний, чистотіл , прополіс - натуральні інгредієнти які проявляють протизапальну, антисептичну, протимікробну, протиалергічну та протисвербіжну дії. Бальзам наноситься на уражені ділянки шкіри. Фітовитяжка зелених плодів волоського горіха Ефективність препарату в лікуванні грибка на ногах пояснюється наявністю у витяжці органічної сполуки юглон. Ця активна речовина відома потужною антибактеріальною, протигрибковою та антипаразитарную дією. Фітовитяжку наносять на хвору шкіру два рази на добу. Сосновий пилок Фітопрепарат використовується як внутрішньо, так і зовнішньо. При вживанні пилка покращується загальний стан організму, робота всіх органів та систем. Зовнішнє застосування рекомендується для швидкого загоєння ран та регенерації шкіри. Для внутрішнього вживання пилок сосни змішують з натуральним медом. Приймають 2 — 3 рази на добу. Застереження Під час лікування фітотерапією грибка на ногах важливо дотримуватися інструкції та застережень. Не перевищувати вказану дозу та термін застосування. Фітолікування краще поєднувати з медикаментозною терапією, призначеною спеціалістом. Протипоказання Фітозбори та інші рослинні препарати протипоказані при індивідуальній непереносимості інгредієнтів. Фітозбори на www.zborovik.com.ua: Комплекс при грибкових захворюваннях Трав'яний збір при грибкових ураженнях: слизові поверхні, шкіра Молочай кипарисовий (зовнішнє) Тополевий бальзам Трав'яний збір при псоріазі (примочки та обмивання) зовнішнє Фітовитяжка Волоського горіха (зовнішнє) Сосновий пилок (Pine Pollen)

Живокіст (Symphytum officinale) — багаторічна травʼяниста рослина, що належить до родини широколистих. Живокіст поширений практично по всій території Європи, у Середній Азії, на Кавказі. Він широко використовується як у народному господарстві, так і у фітотерапії. Зокрема, живокіст входить у склад великої кількості зовнішніх препаратів, призначених для лікування больових синдромів при захворюваннях опорно-рухового апарату. Опис Живокіст — це рослина, висота якої становить приблизно 30-90 см. Стебло у неї доволі розгалужене з яйцеланцетоподібними черговими листками. Коренева система коротка, але теж добре розгалужена темного майже чорного кольору. У травні-липні рослина цвіте. Квіти нагадують дзвіночки, забарвлення у них червоно-пурпурне або фіолетове. Для лікування народними засобами найчастіше використовують кореневище живокосту. Його викопують із землі восени, коли в рослини закінчився період вегетації. Після цього миють, розділяють на частини та сушать на горищі або у іншому подібному місці. Найкраще викопувати кореневище трирічної рослини, тоді воно має чорний колір та найвищу концентрацію корисних речовин. Склад Корінь живокосту багатий на різноманітні корисні компоненти, а саме: дубильні речовини; галова і дигалова кислоти; алкалоїди; амінокислоти; алантоїн та ін. У складі листя та пагонів міститься клітковина, протеїн, жир, екстрактивні та безазотисті речовини Лікувальні властивості Сама етмологія назви “живокіст” вказує на основну функцію цієї рослини — допомогу при переломах та інших травмах. Цій особливості рослина завдячує великому вмісту алантоїну та алкалоїдів, які підсилюють його дію. Живокіст не тільки сприяє регенерації тканин, але й має потужну протизапальну дію. Серед лікарських рослин живокіст, напевно, найчастіше застосовують для лікування таких тяжких патологій як: закритий перелом; розтягнення сухожиль; радикуліт; остеохондроз; артрит. Також його активно використовують при будь-яких інших причинах болю в суглобах чи попереку. Крім того, живокіст — незамінний засіб при травмах, у тому числі і спортивних. Його дію можна описати наступним чином: знімає або зменшує больові відчуття; усуває запалення та набряк, який його супроводжує; сприяє відновленню тканин на клітинному рівні; захищає від можливих ускладнень. При лікуванні живокостом патологій опорно-рухового апарату застосовують зазвичай зовнішні препарати, що містять екстракт даної рослини. Найкращим варіантом вважається мазь, завдяки жировій основі та властивостям діючих речовини живокосту, що діють на шкіру маємо позитивний результат . Також на основі кореня живокосту готують фітовитяжки , настої та інші препарати, роблять компреси і примочки. Живокіст допомагає не тільки при ушкодженнях кісток чи суглобів. Внутрішньо його застосовують при лікуванні деяких захворювань шлунково-кишкового тракту, зокрема, при дизентерії та виразці шлунку. Також він буде помічним при захворюваннях органів дихання, оскільки має відхаркувальну дію. А завдяки легкій сечогінній дії його використовують при лікуванні хвороб нирок. Надземна частина живокосту також використовується у лікуванні травами. Зокрема, її застосовують при патологіях легень, гемороїдальних кровотечах, діареї, ревматизмі. У якості зовнішнього засобу порошок із перетертого листя використовують для лікування опіків, ран, кровотеч. Побічна дія У випадку індивідуальної непереносимості живокосту можливі такі реакції як висипання на шкірі, набряк та сильний свербіж. Серед системних реакцій найчастіше зустрічається пропасниця. Протипоказання Використання живокосту протипоказане вагітним, а також жінкам, які годують груддю. Крім того, використовувати засоби, що містять даний компонент, не можна людям з алергією на нього. Зовнішні засоби, які включають живокіст, бажано наносити лише на неушкоджену шкіру. У випадку, якщо у вас є рани чи інші порушення цілісності шкірних покривів, попередньо необхідна консультація лікаря. Застереження У склад живокосту входять алкоїди циноглосин і консолидин, які можуть бути отруйними. При безконтрольному або довготривалому внутрішньому застосуванні вони можуть накопичуватись в організмі та викликати достатньо серйозні порушення в роботі центральної нервової системи. Мова йде про параліч та інші не менш небезпечні стани. “Ліки природи від Боровика” пропонує ефективні препарати, в склад яких входить живокіст : Мазь живильна Бальзам календула при герпесі та дерматиті Тополевий бальзам Звіробійний бальзам для губ Фітовитяжка (натирання) при остехондрозі, артрозах, артритах, поліартритах

Мʼята перцева (Méntha piperíta) — травʼяниста рослина, що належить до виду Мʼята та сімейства Ясноткових. В народі її також часто називають холодна мʼята або холодянка. Вона багата на ефірні олії та інші цінні компоненти. Завдяки цьому має широкий спектр лікувальних властивостей та застосовується для лікування багатьох захворювань: нервової системи, шлункового-кишкового тракту та ін. У фітотерапії мʼяту найчастіше використовують у фітозборах, адже у поєданнні з іншими лікарськими травами вона дає найбільш помітний ефект. Опис Мʼята перцева мє гібридне походження, і представляє собою поєднання двох інших видів: мʼяти колосової і мʼяти водяної. На вигляд це рослина із прямостоячим стеблом, висотою приблизно в 1 м. Вона має супротивні листки подовжено-яйцеподібної форми із зазубреними краями. Колір мʼяти може бути різним: від світло-зеленого до майже фіолетового. Квіти мʼяти колосовидні та розташовуються у верхній частині стебла. Колір у них фіолетово-червонястий. Цвіте рослина у червні-липні. Після цього утворюється плід ценобій. Насіння формується рідко, або ж має низьку схожість. Саме по цій причині мʼяту часто вирощують в домашніх умовах. Збір сировини для лікарських цілей рекомендовано проводити під час появи молодих бутонів. Для цього можна збирати всю верхню частину рослини. Склад Мʼяту легко впізнати по яскраво-вираженому прохолодному аромату. Цей запах виділяє її з поміж інших лікарських рослин. Його присутність пояснюється великою кількістю ефірної олії, яка міститься практично у всіх частинах рослини. Вона майже на половину складається із ментолу. Окрім ефіру, у складі мʼяти є чимало інших речовин: каротин; дубильні речовини; органічні кислоти; рутин; смолисті речовини; флавоноїди; мікроелементи: мідь, стронцій, марганець. Лікувальні властивості У народній медицині при лікуванні травами мʼяту перцеву використовують дуже часто. Із неї готують відвари, настої, мазі та інші препарати. Великою популярністю користується також мʼятне масло Мʼята виявляє цілющий вплив при захворюваннях більшості органів та систем людського організму. Шлунково-кишковий тракт. Мʼяту часто вживають при нудоті, рвоті, підвищеному метеоризмі, болі в животі. Вона покращує роботу кишківника та позитивно впливає на секрецію шлунка, стимулює виділення жовчі Це допомагає позбутись багатьох захворювань, покращити апетит та травлення. Нервова система. Мʼята чинить мʼяку заспокійливу дію на центральну нервову систему. Вона знімає спазм судин головного мозку та позбавляє від головного болю. Гормональна система. Мʼята дуже корисна для жінок, оскільки нормалізує рівень естрогену, покращує роботу яйників, сприяє настанню овуляції. Сечостатева систем. Вживання мʼяти має помірний сечогінний ефект. Крім того, вона позитивно впливає на роботу наднирників. Обмін речовин. Мʼята корисна для схуднення. Вона знижує холестерин, пришвидшує ліполіз та сприяє набору мʼязової маси. Зовнішнє застосування Для зовнішнього застосування мʼяту перцеву найчастіше використовують для полоскання ротової порожнини. У цьому випадку вона ефективна при стоматиті, гінгівіті та інших захворюваннях, які супроводжуються запаленням та появою неприємного запаху з роту. В дерматології мʼята використовується для зняття свербежу та швидкого загоєння шкіри. Завдяки антисептичним якостям вона також може застосовуватись при лікуванні грибка нігтів. Зовнішнє застосування мʼяти можливе також при невралгіях, болях у суглобах. В даному випадку роблять примочки та компреси на основі препаратів мʼяти. Протипоказання Лікування народними засобами, які містять мʼяту перцеву у своєму складі, протипоказане при схильності до низького тиску, астмі, спазмофілії, крупі та підвищеній кислотності шлунку. Також протипоказанням вважається індивідуальна непереносимість цієї рослини. Побічна дія У рідкісних випадках мʼята може викликати алергію. Вона супроводжується висипаннями, почервонінням шкіри, набряком тканин. У випадку передозування можлива поява больових відчуттів в області серця. Фактори ризику Споживати м’яту та препарати, що містять її у своє складі, потрібно з обережністю, якщо у вас діагностовано цукровий діабет. Справа в тому, що вона може вступати в реакцію із деякими ліками для зниження цукру. Тому обовʼязково потрібно заздалегідь проконсультуватись у лікаря. Окрім того, з обережністю вживати мʼяту рекомендовано вагітним та жінкам, які годують дітей грудьми. Мʼяту у невеликих кількостях можна вживати дітям, але лише тим, які досягли 3-річного віку. “Ліки природи від Боровика” пропонує ефективні засоби, які містять суницю лісову у своєму складі: Чай Тархун Трав'яний збір від кісти яєчників Трав'яний збір для стимуляції роботи наднирників Трав'яний збір при проблемній шкірі, акне Трав'яний збір при хворобах печінки та жовчного міхура Трав'яний збір при гіпертонії Трав'яний збір при Екземі Трав'яний збір при астмі та задишці Трав'яний збір при гастриті з підвищеною кислотністю

Пустирник (Leonúrus) — це багаторічна травʼяниста рослина із сімейства губоцвітих. Вона також широко відома під назвами: собача кропива, сердечник, серцева трава. Уже із самої етимології назв можна здогадатись, що пустирник впливає на серцево-судинну та нервову систему. Він відомий перш за все як ефективний заспокійливий засіб, а також використовується у фітотерапії для лікування багатьох інших патологічних станів. У якості сировини збирають верхню частину рослини. Із зібраної трави готують спиртові настоянки, настої, відвари, сік, роблять ванночки та інші засоби для внутрішнього та зовнішнього використання. Опис Зовні пустирник досить непримітний, оскільки має сіруватий відтінок. Тому нерідко цю рослину сприймають як звичайний бурʼян. Стебло у собачої кропиви прямостояче, чотиригранне із супротивними листками. Ріст рослини в середньому складає 25-30 см, хоч нерідко зустрічаються екземпляри, висотою 2 м. В пазухах верхніх листків у пустирника присутні зібрані у помилкові суцвіття квіти. Цвіте пустирник практично протягом усього літа. На місці квітів зʼявляється плід — ценобій, який складається із чотирьох горішків. Всередині них міститься насіння, за допомогою якого рослина поширюється на оточуючих територіях. Склад Як і інші лікарські рослини, трава пустирника має багатий на корисні компоненти склад. Зокрема, у списку елементів присутні: вітаміни А, Е, С; сапоніни; алкалоїди; дубильні речовини; органічні кислоти (яблучна, винна, лимонна та ін.) мікро- та макроелементи: калій, натрій, сірка; ефірна олія. Фармакологічна дія Пустирник чинить заспокійливу дію на нервову систему. Він сповільнює ритм серця, але при цьому покращує силу серцевих скорочень. Також ця трава має гіпотензивний та спазмолітичний ефект. Лікувальні властивості Пустирник показаний при неврастенії, підвищеній збудливості, вегетосудинній дистонії, безсонні та інших порушеннях сну. Лікування травами, в складі яких присутня ця рослина, використовується при багатьох серцево-судинних патологіях, наприклад, при гіпертонії. Крім того, пустирник буде корисним при дерматологічних захворюваннях, хворобах сечостатевої системи, маткових кровотечах, коліті, гастриті, схильності до набряків. Лікувальні властивості пустирника та його вплив на організм досить значні, адже він: стабілізує сердечний ритм; зміцнює міокард та судини; знижує підвищений артеріальний тиск; регулює рівень холестерину в крові; нормалізує вміст глюкози та вуглеводний обмін загалом; знімає спазм гладких мʼязів; виводить зайву рідину із організму. допомагає позбутись негативної симптоматики під час клімаксу. Зовнішнє застосування При внутрішньому вживанні пустирник у складі комплексної терапії є дуже корисним при лікуванні дерматитів та акне. Окрім того, він також може використовуватись як зовнішній засіб. Для цього із нього готують лосьйони, маски, настоянки та інші косметологічні засоби. Пустирник зменшує жирність шкіри, звужує пори та запобігає висипанням. Також він буде корисним і для здоровʼя волосся. Ополіскування голови відваром пустирника зменшує випадіння, укріплює волосся, робить його більш шовковистим. Протипоказання Лікування народними засобами, що містять у своєму складі пустирник, протипоказане людям з брадикардією. Також ця трава небажана, якщо є схильність до низького тиску .Застереженням також вважається виразка шлунку та дванадцятипалої кишки і гастрит, який супроводжується підвищеною кислотністю. З обережністю пустирник призначають дітям, але лише старшим 5 років. Також його вживання в період вагітності чи лактації потребує додаткової консультації з лікарем. Побічна дія При виникненні алергічної реакції на пустирник можлива поява висипу, почервоніння шкіри, свербежу. Також ця трава може стати причиною підвищеною втомлюваності, надмірної сонливості. Фактори ризику Прийом пустирнику у деяких людей викликає виражену сонливість. Цей ефект потрібно враховувати, якщо ви водите автомобіль або працюєте на роботі, що вимагає максимальної уважності. Також пустирник з обережністю слід приймати з снодійними або седативними ліками, оскільки він може посилити їх ефект та викликати небажану реакцію. Це правило стосується також і алкогольних напоїв “Ліки природи від Боровика” пропонує ефективні засоби, які містять пустирник у своєму складі: Травʼяний збір при міомі Трав'яний збір при аритмії, тахікардії, неврастенії Трав'яний збір при депресії Трав'яний збір при проблемній шкірі, акне Травʼяний збір при стенокардії, інфаркті міокарда, серцевій недостатності При вегетосудинній дистонії Трав'яний збір при гломерулонефриті Трав'яний збір при гіпертонії